|
||||||||||||||||||||
|
Дорогі ветерани фронту і тилу воєнних років! Шановні співвітчизники!
63 роки тому на нашій землі сталася подія планетарного масштабу.
«Задохнулись канонады. В мире тишина. На большой земле однажды кончилась война. Будем жить, встречать рассветы, верить и любить. Только не забыть бы это! Лишь бы не забыть, как всходило солнце в горы, и кружилась мгла. А в реке - меж берегами - кровь-вода текла. Были черными берёзы, долгими - года. Были выплаканы слёзы вдовьи навсегда... Вот опять пронзает лето солнечная нить. Только не забыть бы это! Лишь бы не забыть! Это память - верьте, люди, - всей земле нужна. Если мы войну забудем, вновь придет война». |
Дорогі ветерани!
Ми, ваші молодші брати і сестри, ваші діти, онуки і правнуки обіцяємо вам, що ніколи ні за яких обставин не забудемо ЭТО! Ми збережемо, збережемо і зміцнимо все те, за що ви проливали кров і віддавали життя. Ми зробимо все можливе, щоб наша ще дуже молода і, як співається в пісні, ще незряча держава Україна стала могутньою, заможною, впливовою і дійсно незалежною. І, незважаючи на зазіхання деяких наших сусідів на нашу територіальну цілісність і суверенітет, незважаючи на погрозу ззовні розколом України, ми цього не допустимо. А у разі потреби будемо захищати свою землю і свою державу так, як це робили ви. Ми обіцяємо бути гідними вас. Доброго вам здоров\'я, дорогі ветерани, і хай вам та і всім нам щастить всюди, у всьому, сьогодні і завжди.
Доцент Карнаух Андрій Андрійович
|
|
|