ЗДІА
   
  ЗАПОРІЗЬКА
ДЕРЖАВНА
ІНЖЕНЕРНА
АКАДЕМІЯ
   
69006 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 226
Тел.: (061) 236-90-34
Факс: (061) 283-08-38
E-mail: [email protected]
Українська
Русский
English
  Про
академію
  Факультети
кафедри
  Структурні
підрозділи
  Міжнародне
співробітництво
  Наука
Аспірантура
  Студенту
ЗДІА
  Абітурієнту
ЗДІА
  For
foreigners
  Бібліотека
ЗДІА
  Газета
«Академія»
  Студентська
Січ
  Сайт підтримки
освітніх програм
 
Новини, події, анонси
ІСТОРІЯ ЗДІА
АКТУАЛЬНО
Національно-
патріотичне виховання
ЗДІА ОФІЦІЙНО. ЛІЦЕНЗІЯ
 

«КОМАНДА МОЛОДОСТИ НАШЕЙ...» -
Ю. М. ПОТЕБНЯ ТА СПОРТИВНА СЛАВА АКАДЕМІЇ

Надзвичайно багатогранною була діяльність «першого ректора» академії. Щоб не повторюватися, скажемо лише, що такого динамічного розвитку, якого досяг при Юрії Михайловичі Потебні наш ВНЗ, не знав жоден навчальний заклад величезної країни!
Фрагменти біографічних нарисів до 80-річчя Ю. М. Потебні
 
 
 
Ось як згадують про стиль роботи Юрія Михайловича, про його принципи колишні соратники: «перший ректор» у всьому, що б він не робив, прагнув бути першим, при цьому анітрохи не випинаючи свого "я". Кафедра, ним очолювана, повинна була мати найкращі розробки, ВНЗ - найкращу матеріально-технічну базу. Спортивні успіхи - бути непереможними.
Незважаючи на те, що сам Юрій Михайлович, за спогадами колег, захоплювався інтелектуальною спортивною грою - шахами, розвитку інститутського спорту надавав величезного значення, свято вірив, що в здоровому тілі - здоровий дух. Між іншим, визнаний спортивний авторитет інституту допомагав Юрієві Михайловичу та його помічникам вирішувати й багато матеріальних та фінансових питань. Гандбольна команда ЗІІ була відома всім, а ВНЗ, що виховав таку команду, йшли назустріч. У рядках біографії Юрія Михайловича говориться:
"Юрій Михайлович був талановитим організатором, який зумів за короткий час привернути до будівництва інституту увагу більшості керівників. За активною участю студентів було побудовано: на березі річки Старий Дніпро "Студентську Січ", яка складалася з літнього комплексу, їдальні, чудового спортивного комплексу олімпійської підготовки спортсменів, ігровим спортзалом 54х24м, тренажерним залом 24х6м, стрілецьким тиром на 50 м, готелем на 50 місць, реабілітаційним центром; з корпусу санаторію-профілакторію, спортивних майданчиків, всіх необхідних інженерних споруд. Також були побудовані два унікальних гуртожитки, спочатку чоловічий, тоді жіночий; студентська їдальня "Романтика"; перехід між корпусами № 1 і № 2; спортивний зал 36x18м, що прилягав до цього переходу...".
Щоб реально подужати такий обсяг роботи (а ректор, нагадаємо,
свій день починав з відвідування того або іншого об\'єкта будівництва), Юрію Михайловичу доводилося починати свій робочий день о 7.45 і закінчувати о 20.45. Невеликий відпочинок дозволяв собі Юрій Михайлович на дачі.
Зрозуміло, команда ректора працювала в тому ж режимі... Проректори "першого заклику" - Василь Степанович Гавриш, Олександр Олександрович Поліщук, Ігор Петрович Казачков - працювали "у паралелі", без спонуки. З цього приводу «Сан Санич» Поліщук пожартував, що "якщо встигав додому до програми "Час", вважалося, що він рано пішов з роботи. А вихідних було два - один узимку, а один улітку...".
"Вихованці інституту ставали олімпійськими чемпіонами, займали призові місця в чемпіонатах СРСР і УРСР. У командах інституту підготовлений 91 майстер спорту СРСР, 44 майстри міжнародного класу. Відома академія була також своїми гандбольними командами - чоловічою та жіночою".
Великий шанувальник гандболу, Юрій Михайлович підтримував і студентські ініціативи з розвитку футболу, допомагав, якщо було треба, транспортом. Тоді займалися питаннями спорту в інституті Олександр Васильович Манойленко й Гелій Леонтійович Ляшенко. Команди ЗІІ неодноразово вигравали кубок "по лінії" "Буревісника", Кубок серед ВНЗ і НДІ "Комсомольця Запоріжжя" (Кубок "КоЗи". До речі, і сам Кубок був організований з ініціативи О. О. Поліщука).
Наш спортивно-оздоровчий комплекс, як відомо, розташувався в плавневій, заповідній зоні, і в Юрія Михайловича йшла позиційна війна з тодішнім директором заповідника Арнольдом Сокульським. Однак у партапараті вже було чимало й наших випускників і нападки директора заповідника не завдали ВНЗ шкоди. Тим більше, що правда була на боці ЗІІ. Місце, де відбувалося будівництво Олімпійського комплексу, було низинним, при великій воді був необхідного дренажу, який інститут і забезпечив.
 
На одному з пленумів обкому Сокульський у черговий раз виступив проти Потебні, «мов, будує, порушує..».
І тоді Михайло Миколайович Всеволожзький став на захист комплексу, який згодом став об\'єктом гордості всієї країни. Мудрий політик, Юрій Михайлович, щоб поменше палиць в колеса встромляли, зміг надати будівництву статус "міського ударного комсомольського будівництва".
Між іншим, у 78-м році, коли завершувалося будівництво спорткомплексу, про рекортанове покриття майданчиків ще не всі й чули.
А ЗІІ мав таке. Спорткомплекс, згадує О. О, Поліщук, будували швидко (місяців за 18-20), але якісно й зі смаком.
Розробник проекту - КБ Промбудпроект. У холодні зимові місяці фундамент, щоб не застигав, гріли тепловою "гарматою" (промисловим тепло вентилятором).
Відкривався Олімпійський спорткомплекс восени, 29 жовтня, саме до 60-річчя комсомолу.
Практично зразу після закінчення будівництва спортивно-оздоровчого комплексу та їдальні Потебня розпочав споруджування профілакторію.
Складно було його побудувати, але не менш складно зберігати й продовжувати розвивати цей унікальний комплекс.
Говорячи про студентський санаторій-профілакторій, не можна не згадати ім\'я його головного лікаря Тетяни Миколаївни Шульги. Вони, як і всі однодумці ректора, "пройнявшись духом Юрія Михайловича", тремтливо й самозабутньо взялася за розвиток профілакторію, кращого в усій Україні!
Подібне притягає подібне, а Юрій Михайлович не терпів навколо себе байдужих...
"...я планов наших люблю громадье"...
А плани в Юрія Михайловича й справді були величезні. Як згадує О. О. Поліщук, після поїздки в МІСіС (на базу відпочинку московського ВНЗ), Юрій Михайлович змірковував над будівництвом бази відпочинку, але не на Азовському морі, а на Чорному. Оскільки він природно не міг бути другим, то придивлявся до ПБК, конкретно, до Піцунди. На жаль, не встиг...
Згідно з генеральним планом розвитку ВНЗ, розробленим Дніпропетровським КМ ГІПРОВНЗ, передбачалося розвивати інститут від гуртожитку, розташованого по вул. Трегубенка, вниз до Дніпра. Там повинні були розташуватися адміністративні корпуси, стадіон на 12000 місць, ще один спорткомплекс, три величезні навчальні корпуси, тир (Потебня планував відкриття військової кафедри). На жаль, зі смертю «першого ректора» будівництво практично було згорнуте, у плані розвитку поставлена крапка. І вже не за горами була "перебудова", що повивертала життя вітчизняних ВНЗ навиворіт.
Хто знає, може стратегічний геній Юрія Михайловича Потебні допоміг би йому й у період економічного спаду запровадити в життя "громадье" своїх планів? Про це можна тільки здогадуватись. Але беззаперечно одне - пам\'ять про цю чудову людину живе у його справах - у сучасному академії. ЗДІА сьогодні займає певну нішу, має солідний імідж, однак, хіба це межа?..
Редакція дякує за захоплюючу розповідь генеральному директорові НПП "Базис-Метал", к.т.н., доктору філософії в технічних науках, колишньому студентові, комсоргу буд загону, а через роки першому з проректорів АГЧ ЗІІ О. О. Поліщуку
Матеріал підготовлено редактором газети Н. Юсуповою
 
 
                                                                                                     
MON   DPA   Cisco   DreamSpark   Office 365
Запорізька державна інженерна академія © 2006-2016