З доповіддю «Ординська напасть: цивілізаційний контекст» виступив відомий мислитель, к. філос. н., доцент Тарадайко С.М., який створює бачення світу в цивілізаційному контексті, базуючись на категоріях «осіле» і «кочове», стверджуючи, що «ці відомі поняття стосуються різних способів існування в історичному й дуже конкретному смислі…
Події, де б «осіле» та «кочове» справді зіткнулися б історично, коли – за виразом О. Шпенглера – «люди двох різних культур дивилися в очі один одному»… відбулось у XIII столітті – коли в Європі дізналися про монголо-татарську загрозу, а найсуворішого нашестя зазнала, звичайно, Русь. Ось тут і зіштовхнулись «осіле» та «кочове»... Світ осілості був, очевидно, не створений для війни. – І навпаки: саме в ході військових дій «кочове» себе найкраще й виявляло (недаремно Дельоз і Ґваттарі називали його «машиною війни»).
Хоч Орда кінець кінцем і розпалася, на землях її тривалої присутності далі з’явилося дещо дивне. – Виникає нова держава, де на ґрунті цілком «осілого» проявляється «кочове». Певне, міцно засвоєне ще з ординського панування. Відбулося це на землях Північно-Східної Русі. Відповідно до зображеної вже природи кочовиків, нова держава насувається на прилеглі території, тому врешті-решт опановує простори, які можна порівняти з імперією Чингісхана. Це не стало чимось окремим і тимчасовим. Бо таке «збирання земель» набуває тут нав’язливого (й загрозливого) характеру. Тож історія немовби зупинилася, й попри всі подальші зміни, та держава лише відтворювала властивості «кочового»…
До речі, Південно-Західна Русь, яка теж зазнала нашестя кочівників, уже значно меншою мірою відчула його надалі. Вже у ХІV сторіччі ці землі опиняються під Литвою, а згодом і Польщею.
Прийшлося також нелегко.
Проте все це відбувалося принаймні серед «осілого», не ламалася сама суть. Уже тоді (!) шляхи Північно-Східної й Південно-Західної Русі – розійшлися.

Сторіччя під ординськими порядками не могли не позначитись у свідомості, бо вимушене гуртування не давало скластись уявленню про суверенність і безумовну цінність особи. Саме звідси – вкорінена вже неповага до людини, до найсуттєвіших її прав.» стверджує Тарадайко С. ("Ординська напасть"- // "Всесвіт" (2013. - № 9-10))
Оригінальна, концептуальна та одночасно художньо–образна доповідь мислителя викликала безліч питань та жваве обговорення, в якому прийняли участь: проф. Катаєв С.Л. (КПУ), проф. Бондаренко О.В. (ЗНТУ), проф. Нарбут О.Т. (м. Київ), доц. Севастьянов Р.В. (ЗДІА) , поет Лойко С. та інші. Д. соц. н., проф. Катаєв С.Л. (КПУ) звернув увагу на оригінальність ідей мислителя на те, що доповідач виділив ідеальні типи (по М.Веберу) «кочового» та «осілого», які в постмодерному контексті все ж нівелюються.
Студент гр. СП-15-1д Комар А. відмітив, що доповідь представлена в призабутому жанрі філософського есе та розглянув запропоновану доповідачем концепцію через біблійних Авеля («осіле») та Каїна («кочове»).
Викладач Ільчук І.А. (ЗДІА) відмітив філософське прогнозування майбутнього. Оскільки стаття «Ординська напасть» надрукована в 2013 р., а вже в 2014 р. нащадки монголів, порушуючи міжнародне право, здійснюють агресію на Україну («осілість», «цивілізованість», «європейськість»). І задача українства полягає в тому, щоб теоретично і практично дати відсіч цій ординській напасті. Доц. Севастьянов Р.В. (ЗДІА) затронув економічну сферу розглянувши діяльність транснаціональних компаній через співвідношення «кочового « та осілого».
Проф. ЗДІА Калюжний В.С. підкреслив оригінальність, творчий підхід в розробці цивілізаційних проблем через парні категорії («осіле» - «кочове») , та наголосив , що Україна в боротьбі з ординською напастю здійснить прорив в європейське майбутнє. Прийняв участь в засіданні відомий запорізький бард Грінберг Євген, виконавши відомі авторські твори.
Засідання «ФфК ЗДІА» сприяло розумінню цивілізаційних витоків Росії як нащадків монгольської орди та необхідності відстояти європейський вибір України.