Запорозький край нерозривно пов’язаний з козацтвом, яке свято шанувало духовні православні традиції. І ми, як нащадки запорозьких козаків, повинні пам’ятати свою історію і берегти традиції свого народу. Останнім кошовим отаманом Запорозької Січі був Петро Іванович Калнишевський.
На Січі, куди, за переказами, Калнишевський потрапив ще в юному віці, він пройшов шлях від джури до найвищих посад у Війську Запорозькому. Обстоював земельні володіння і територіальні права Запоріжжя, задля чого неодноразово їздив з депутаціями до Петербурга. Дбав про поширення хліборобства та торгівлі у запорозьких степах, про заселення запорозьких земель, сприяючи переселенню туди селян з Лівобережної України, Правобережної України й Слобідської України.
Як зазначив клірик Запорозького Покровського кафедрального собору отець Костянтин, Калнишевський був людиною релігійною, віруючою.
Коштом Калнишевського було збудовано церкви: св. Георгія в с. Петриківка,
св. Трійці в с. Пустовійтівка, Покрови Пресвятої Богородиці в м. Ромни,
Свято-Миколаївську в м. Сміле та ін.; придбано багато церковної літератури, фінансовано чимало шкіл. Він піклувався про Києво-Межигірський монастир; посилав щедрі подарунки церкві Гробу Господнього в Єрусалимі.