Юрій Михайлович Потебня - з того покоління, яке гартувалося й ставало на ноги у горнилі Великої Вітчизняної війни. І хоч його рукам ще рано було тримати зброю, вони сповна відчули велетенську напругу праці. Праці, яка не знала ні сну, ні відпочинку, ні будь-якого пом\'якшення для юного віку. Бо тоді був єдиний девіз: «Все для фронту! Все для перемоги над ворогом!»
А зустрівся я з Ю. М. Потебнею так.
Знайомлячись із Запорізьким філіалом Дніпропетровського металургійного інституту, не зміг не захопитися його пошуками в удосконаленні навчання та виховання студентів, найсучаснішими лабораторіями і кабінетами і, головне, результатами всієї роботи ВНЗ. Робіть висновки самі. Успішність студентів філіалу (будемо його називати інститутом) - 97,1%. Середній бал успішності - 4,12. Це значить, що тут не тільки немає невстигаючих, а навіть трієчників! При цьому значно знизився відсів студентів - за два останні роки майже вдвічі. Кожна третя дипломна робота тут втілюється у виробництво.
Коли я оглянув музей В. І. Леніна (не кімнату, а дійсно музей), не зміг втриматися від захоплення. Працівники музею сказали: «Юрій Михайлович завжди наголошує: справжній студент тільки тоді може відповідати сучасним вимогам, коли не просто засвоїть, а весь пройметься ідеями революції.
І тоді мені захотілися запитати директора філіалу:
яким же він бачить сьогоднішнього студента, у чому вбачає основний революційний обов\'язок майбутнього спеціаліста?
Юрій Михайлович Потебня:
- Революційний обов\'язок сьогоднішнього студента той же, що був у його віці і для мене, і для моїх попередників - бути політично активною людиною. Бо ідейне загартування студента починається з його політичної активності. А лише ідейно загартована людина може піднятися до висоти всіх вимог нашого часу. Ми проводимо громадсько-політичну практику. Надаємо величезного значення інтернаціональному та трудовому вихованню, спортивній роботі. Якщо всі ці процеси розумно узагальнити, одержимо політично грамотного студента.
Наш ВНЗ - технічний. Ми готуємо інженерні кадри для однієї з найголовніших галузей народного господарства - металургійної промисловості. І просто не маємо права посилати на завод не зовсім зрілого спеціаліста.
Наш студент мусить на виробництві пропагувати ідеї партії, боротися за них. Хочу ще раз наголосити: політично освічений студент - це не тільки добрі знання марксистсько-ленінської теорії, громадська активність, серйозна фахова підготовка, а весь сумарний потенціал людини, її життєві позиції і принципи. Які вони будуть - залежить тільки від нас, працівників вищої школи.
- Юрію Михайловичу, я мав можливість познайомитися з багатьма нововведеннями у навчально-виховному процесі вашого інституту, зокрема, на кафедрі марксизму-ленінізму, на окремих технічних кафедрах. Особливо зацікавили ваші пошуки в індивідуальній роботі зі студентами, наприклад, щодо дня самостійної роботи. Скажу відверто, мабуть, не скрізь пішли б на подібний крок.
Юрій Михайлович Потебня:
- Посилення індивідуальної роботи - служить вихованню політично зрілого студента. Давайте будемо говорити прямо: хто виховує студента? Звичайно ж, найбільшою мірою - викладач. А як це найчастіше відбувається?
Прочитав лекцію, поспілкувався на семінарі, прийняв екзамен. От і все. А душу, всі свої кращі надбання, особисті якості так і не передав студенту. Бо він весь час, так би мовити, в офіційній обстановці зі студентом. А це не даєть потрібного ефекту.
Спільна робота в науково-студентському товаристві дещо зближує вихователя з вихованцем. Але ж не всі викладачі залучені до індивідуальної роботи з студентами.
Тому й було вирішено ввести день самостійної роботи. Чесно зізнатися, і в мене ні-ні та й прохоплювалися неспокійні думки: а що, коли студенти розбіжаться хто-куди? День же не обов\'язковий для навчання. Але знову ж істина в тому, як повернути цю справу, наскільки зацікавити студента. Пройдіть з журналами в четвер по кафедрах - студентів там стільки, як і раніше.
В четвер, на відміну від інших днів, студенти групуються навколо окремих викладачів, працюючи з ними, як рівні з рівними, над окремими темами, над вирішенням суто творчих питань. Ефект від самостійного дня ми відчуваємо вже зараз.
- У Вашому інституті, Юрію Михайловичу, прекрасний обчислювальний центр, навчальна, телевізійна студія, класи інтегрованого навчання. Чи не заважає ця величезна кількість техніки поглибленню індивідуальної роботи викладача з студентом, про що Ви щойно говорили? Іншими словами, чи не підміняє вона викладача?
Юрій Михайлович Потебня:
- Мені не хочеться повторювати ту істину, що машина ніколи не замінить людину. Справді, навчальної техніки в нас багато, а буде ще більше. Тут ми переслідуємо дві основні мети: інтенсифікувати навчальний процес і позбавити студента потреби виконувати нецікаві механічні операції, розширивши тим самим обрії творчої роботи студента.
...Ми мусимо готувати спеціалістів з перспективою на 5-10 років. Отже, треба розширювати знання студента. А де взяти час на це, коли його й так мало?
У цьому випадку і виручає електронно-обчислювальна техніка.
Маленький приклад. Студент вирішує задачу про зміни в металі під час нагрівання. Уявіть, скільки часу він витратить на роботу з логарифмічною лінійкою.
Тепер же ЕОМ миттєво виконує математичні операції, а студент має змогу зробити не один, а два, чотири, десять варіантів теплових змін, вибравши найкращий. Ось це і є активізацією його творчої роботи. І викладач не стоїть над душею студента, стежачи за його математичними діями, а надає допомогу в найсуттєвішій момент, під час творчого об\'рунтування варіантів. Крім цього, завтрашній спеціаліст вчиться працювати з найновішою обчислювальною технікою, тобто з АСУ, а це теж має чимале значення.
Юрій Михайлович розповідає про наукову та громадську роботу студентів, трудове виховання, спортивні досягнення ВНЗ.
А я відчуваю - тут готується спеціаліст, який здатний вирішувати всі проблеми науково-технічного прогресу...

А. Краслянський