Професор Калюжний почав з невеличкої довідки з антропології, яка дещо висвітлила історію осмислення людиною світу, як цю історію бачить сучасна наука. Первісна людина зовсім не мала самосвідомості, сприймала себе як частину світу свого роду; поступово з розвитком первісного суспільства з'явилась самосвідомість. Найдавнішою формою осмислення світу була міфологія (тотемізм, анімізм, фетішизм), з якої виросли релігія та філософія: у міфах ми можемо бачити осмислення світу крізь парадигму мандри (мандра шамана трьома світами…).
З розвитком людства на перші ролі поступово висувався розум,раціональність (були згадані імена Аристотеля, Декарта, Ньютона, Канта та ін.); на сьогодні наукове осмислення світу є основним, і наша техногенна цивілізація - доказ як його ефективності,так і наближающиюся екологічної катастрофи. Водночас В.С.Калюжний наголосив на необхідності розвитку інших моделей осягнення світу: художньої (творчість - одна з основних ознак людини), екологічної,етичної,релігійної,культурологічної...
А.Комар, посилаючись на А.В.Родіна, запропонував класифікацію методів пізнання: дискурси автономні (такі, які тотожні власному предмету), гетерономні (присвячені якійсь меті) та теоретичні (такі, що описують якийсь предмет).

До автономних дискурсів доповідач відніс релігію, яка має корінь у досвіді екзистенційної зустрічі з Богом; проблемою релігії є те, що дискусія між людьми, які володіють суто автономним пізнанням, необхідна (релігій багато) й можлива.
До теоретичного пізнання відноситься класична наука, яка визначає істину як відповідність свідомості та реальності; її проблемою є те, що судити про відповідність реальності та власної свідомості, користуючись власною ж свідомістю, неможливо; нарешті, гетерономні теорії істини (когерентна, конвенціональна, прагматична...) також мають свої вади, й найчеснішою є дефляційна теорія істини, яка відмовляється від цієї категорії як такої.
Доповіді викликали запитання та жваве обговорення. Так, були питання, до яких часів сучасна антропологія відносить зародження самосвідомості (відповіддю було ~ 6000 років); про проблеми плюралізму та екзистенційності істини - екзистенційна істина може вважатися найглибшою з усіх, і тому релігійне (як і атеїстичне) світосприйняття має кінець кінцем екзистенційний характер; щодо плюралізму було сказано (з посиланнями на С.В.Мейєна), що наука схиляється саме до плюралізму наукових істин.
Підводячи підсумки, В.С. Калюжний підкреслив, що світ є багатобарвний, різноманітний, тому його освоєння є багатоаспектним,що в своєму синтезі піднімається до філософії. Він також відмітив, що студенти гуртка залучаються до участі в наукових конференціях, отримують сертіфікати, грамоти. В подальшому необхідно також орієнтувати діяльність гуртка на філософське осмислення проблем,пов'язаних з фахом студентів.